- поган
- по-рядко употребявана обида
Речник на Северозападния диалект. 2013.
поган
Look at other dictionaries:
поганѧти — ПОГАНѦ|ТИ (1*), Ю, ѤТЬ гл. Подгонять, подталкивать: повели ѡрѹжникѹ своѥмѹ беспрестани поганѧти. мановениѥмь шествованиѥ (ἐλαύνοντα κατανεύειν) ГА XIV1, 130а … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
поганіти — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
поган — гана, ч. Пр. Недовірок, поганий (лайл. слово). Які з тебе поган, нич ти не вірю … Словник лемківскої говірки
поганізація — іменник жіночого роду … Орфографічний словник української мови
поганішати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
поганіший — прикметник, вищий ступінь … Орфографічний словник української мови
поганішати — аю, аєш, недок. Ставати, робитися поганішим (див. поганий 6)) … Український тлумачний словник
поганіти — і/ю, і/єш, недок. Ставати, робитися поганим (у 6 знач.) … Український тлумачний словник
поганіший — а, е. Вищ. ст. до поганий … Український тлумачний словник
погань — ПОГАН|Ь (7*), И с. собир. Иноверцы; язычники: а никтоже иметь имъ пакостити. зане в тои пакости велика пагѹба бываеть ѿ погани. смолнѧномъ и немцомъ. Гр 1229 сп. 1270–1277 (смол.); и ре(ч) старець… будеть скорбь немала. погань нашестви˫а… … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
